Ми звикли боятися самотності, дивимося на неї виключно як на негативне явище. І це не дивно. Медики вважають, що самотні люди значно легше піддаються хворобам ніж ті, у кого є родина. У них вищий ризик серцево-судинних захворювань, менша тривалість життя. А психологи відзначають, що самотність негативно впливає на вдоволення життям, настрій людей, особливо літніх, спричиняє песимістичний погляд на майбутнє. В усі часи одиночне ув’язнення було серед найстрашніших покарань. Говорить про це і література, згадаймо, хоча, б страждання бідолашного Робінзона не безлюдному острові. 

Та сьогодні я пропоную глянути на проблему самотності дещо під іншим кутом зору. Адже існують ситуації, коли самотність можна розглядати як благо, тільки що називають її у цьому випадку усамітненням. Один солідний та успішний чоловік якось розповів мені, що в молодості наробив купу помилок, розсварився з друзями, втратив кохану і тільки залишившись на самоті почав переосмислювати і переоцінювати власне життя, а в результаті – зумів його змінити. І дійсно, усамітнення – час для роздумів, пошуків, впорядвування свого внутрішнього світу, нерідко – поштовх до творчості. На самоті народжуються наукові відкриття і мистецькі шедеври. 

Фахівці вважають, що усамітнення є важливою потребою нашої психіки. Тільки одній людині достатньо години самоти, а інша потребує днів і тижнів. А неможливість час від часу побути на самоті веде до психологічної втоми, напруження, роздратування, зривів, конфліктів між людьми. Недаремно дисиденти, які провели тривалий час у таборах, називають неможливість усамітнення одним з найважчих психологічних випробувань. 

Психологи відзначають, що чим вище інтелектуальний рівень людини, тим легше вона переносить самотність і тим більше потребує усамітнення. Адже такі люди живуть насиченим внутрішнім життям. А от бояться побути наодинці зі собою здебільшого люди нерозвинені, інфантильні, духовно незрілі. Вони не вміють, а швидше – не звикли, не хочуть, лінуються мислити. Не любить самотності й молодь, особливо підлітки. Їм нудно без друзів, компанії, часом, крім телевізора і комп’ютера, вони прсто не знають, чим можна себе зайняти. Молоді люди прагнуть спілкування, активності, динаміки, дії. Довгі роздуми та рефлексії видаються зайвими в юному віці. Звичайно, можна вважати це видатками зростання. Та „Справжнє зростання душі можливе лише на самоті. На самоті визріває все істинне, глибоке, могутнє”, - писав видатний німецький драматург Герхарт Гауптман. Гадаю, молодим людям варто прислухатися до цих слів. Втім, хіба лише молодим?..